Питання плагіату в роботах

Плагіат як присвоєння авторства можна умовно розділити на кримінальний, тобто таке протиправне діяння, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність, і некримінальний, тобто те, що ми в звичайному житті називаємо «плагіатом».

Особливість кримінального плагіату в тому, що його кваліфікуючою (обов'язковою) ознакою є спричинення великої майнової шкоди.

А якщо мова йде про дисертації, як визначити розмір збитку?

Оскільки навчальна робота є рукописом, не призначеної для комерційного використання, реального збитку тут немає. Але якщо ви на основі дисертації видали монографію, то реальний збиток можна визначити, виходячи з вартості примірників випущеної книги, а упущену вигоду – виходячи з того, скільки ви могли б заробити, не будь ваші авторські права порушеними.

А як же моральні страждання, приниження, стрес? У кримінальному законі законодавець про це замовчує. Моральна шкода – це внутрішні переживання, які відчуває людина, що постраждала від чиїхось протиправних дій, оцінка їх суб'єктивна.

Щоб змусити людину, яка порушила ваші авторські права, компенсувати вам моральну шкоду, необхідно заявити окрема вимога в рамках провадження у кримінальній справі (цивільний позов у кримінальному процесі) або пред'явити позов порушника в порядку цивільного судочинства.

Плагіат можна порівняти з розкраданням. Однак якщо при розкраданні відбувається звернення у власність правопорушника якогось майна, то при плагіаті такий незаконно придбаної власністю стають думки, ідеї, висловлювання, т. е. те, що в законі іменується «результатом інтелектуальної діяльності».

Плагіат – це приватний випадок порушення авторських прав. До числа авторських прав входить право автора на ім'я, тобто право публікувати під своїм ім'ям або псевдонімом створені твори, право авторства – право називатися автором свого твору, право на недоторканність твору, право на оприлюднення твору та ін.